"Мама, хочу цукеееееерку!"

Хто з батьків не чув цієї фрази, що супроводжується сльозами, істериками та категоричною відмовою від усього, що не містить цукру?

Ось і в мене було так само. Нагодувати мою шестирічну Марійку було справжнім випробуванням. Єдиний спосіб — увімкнути мультики, а нагорода за з'їдений суп — цукерка.

Зізнаюся, раніше я думала, що це нормально. "Хай їсть, що хоче, не забирайте у дитини щасливе дитинство!" — часто чула я від мами та бабусі. І сама ж була такою в дитинстві — їла тільки солодощі та відмовлялася від усього іншого. Тоді здавалося, що в цьому немає нічого страшного.

Я ще не знала, що це породжує ще більші проблеми.

З часом стало зрозуміло, що дитячі харчові звички не проходять безслідно. Я й досі борюся з тягою до солодкого, маю проблеми з травленням і постійно контролюю свою вагу. Звичайно, я не хотіла б такого майбутнього для своєї дитини.

Як цукерки стали головним аргументом за столом?

А почалося все, як і в багатьох, з малих дій. Марійка була зовсім крихіткою, коли я вперше увімкнула їй мультики під час їжі, щоб вона хоч щось з'їла. Потім з'явилися цукерки як нагорода за з'їдену ложку супу. Аби ж я знала, до чого це призведе...

Згодом ситуація вийшла з-під контролю. Марійка навчилася маніпулювати, їжа стала асоціюватися у неї виключно з мультиками та солодощами, а обіди перетворилися на суцільний стрес. У дитини з'явилися часті проблеми зі здоров'ям — то животик болить, то енергії немає.

Одного разу, коли Марійка вкотре відмовилася їсти без мультиків і почала плакати, я просто розплакалася разом із нею.

Я відчувала себе жахливою матір'ю.

Невже я справді не здатна подбати про здоров'я своєї дитини?

Я вже почала відчувати безнадію, коли в нашій сім'ї все частіше з’являлися сварки через їжу. Марійка плакала, я відчувала провину, а мій чоловік не розумів, чому ми не можемо просто сісти й поїсти разом. Одного вечора, коли чоловік повернувся з роботи і побачив мене у сльозах, він сказав: "Ми повинні щось змінити. Так більше не може тривати". Це було як холодний душ. Ми з чоловіком вирішили діяти разом і звернулися до нашої педіатрині.

Вона сказала, що дитина здорова, але все ж порадила нам звернути увагу на спеціалістів з дитячого харчування, щоб уникнути проблем у майбутньому, бо харчова поведінка прямо впливає на здоров'я дитини та її майбутнє.

Я почала шукати і знайшла відео на YouTube, де Раміна бере інтерв'ю в нутриціологині Катерини Крупкіної. В цьому інтерв'ю Катерина розповідала, як привчала свою дитину до здорових харчових звичок. Мені дуже сподобався її підхід, тому я одразу почала шукати школу Катерини.

Коли я зайшла на сайт Mindful Eating School, то відразу побачила, що в них є окреме дитяче направлення, та знайшла курс "Харчування та здоров’я дітей від 2 до 12 років". Я вирішила спробувати, адже втрачати вже було нічого.

Їжа — це не поле бою, а турбота

Курс став для мене справжнім відкриттям! Я дізналася про особливості дитячого харчування, психологію харчової поведінки, навчилася формувати здорові харчові звички у моєї Марійки. Але найголовніше — змінила своє ставлення до їжі. Тепер їжа для мене — це не поле бою, а можливість подбати про здоров'я і добробут своєї доньки.

День без солодощів та мультиків.

Одного разу після курсу, я вирішила, що ми повинні провести день без солодощів та мультиків. Звісно, Марійка спочатку протестувала, але я була готова до цього. Ми разом готували обід, грали в ігри на кухні, і я пояснювала їй, чому важливо їсти різні продукти. Це був складний день, але він став першим кроком до великих змін.

Я почала поступово вводити нові продукти, заохочувати Марійку пробувати різні смаки, ми часто готуємо разом, і їжа перетворилася на цікаву гру. Звичайно, було не все гладко, але я навчилася бути терплячою і послідовною.

Одного разу ми поїхали на пікнік, і я помітила, як Марійка із задоволенням їсть овочевий салат, який ми разом приготували. Це був момент тріумфу! Вона навіть попросила додати більше помідорів, які раніше відмовлялася їсти.

Сьогодні моя Марійка — це здорова і щаслива дівчинка, яка любить різноманітну їжу і не боїться пробувати нові смаки. І я, як мама, неймовірно щаслива, що знайшла шлях до серця (і шлунка!) своєї доньки.

Якщо вам знайома ця ситуація, якщо ви хочете змінити харчові звички своїх дітей, я щиро раджу курс "Харчування та здоров’я дітей від 2 до 12 років" в школі Катерини Крупкіної.

Не чекайте, поки проблема виросте разом із вашою дитиною. Почніть сьогодні, і вже завтра ви побачите перші результати!